4.33 А як щодо штучного запліднення та сурогатного материнства?
Діти – це плід інтимного досвіду кохання між чоловіком і жінкою. Церква може приймати лише медичні процедури, які зберігають зв’язок між цим союзом і продовженням роду. Тому Церква відкидає майже всі методи штучного запліднення, хоча добре розуміє смуток пар, які не можуть зачати дітей.
Сурогатне материнство призводить до різного роду неприродних і нелюдських ситуацій, і його завжди слід відкидати.
What is the Church’s judgment on surrogate motherhood and artificial fertilization?
All assistance in conceiving a child through research and medicine must stop when the common bond of parenthood is loosened and destroyed by the intrusion of a third person or when conception becomes a technological act outside of sexual union in marriage.
Out of respect for human dignity, the Church cannot approve of the technologically assisted conception of a child through artificial insemination or fertilization. Every child has in God’s plan the right to have a father and a mother, to know his parents, and if at all possible to grow up surrounded by their love. Artificial insemination and fertilization with the sperm of another man or the ovum of another woman (heterologous artificial insemination and fertilization) also destroy the spirit of marriage, in which husband and wife have the right to become a father or a mother only through the other spouse. But even homologous artificial insemination and fertilization (in which the sperm and the ovum come from the spouses) make a child the product of a technological procedure and do not allow it to originate from the loving union of a personal sexual encounter. If the child becomes a product, however, then that leads immediately to cynical questions about product quality and product liability. The Church also rejects pre-implantation diagnosis, which is carried out for the purpose of killing imperfect embryos. Surrogate motherhood, too, in which an artificially conceived embryo is implanted into another woman, is contrary to human dignity. [Youcat 423]
Дедалі чіткішим у народженні нового життя стає невід’ємний зв’язок із подружнім союзом, завдяки якому чоловік стає батьком через подружній союз зі своєю дружиною, а дружина стає матір’ю через подружній союз зі своїм чоловіком. Задум Творця закарбований у фізичній і духовній природі чоловіка та жінки, і має універсальну цінність.
Дія, в якій подружжя стає батьками через взаємне і повне дарування самих себе, робить їх співучасниками Творця в появі на світ нової людини, покликаної до вічного життя. Вчинок настільки цінний, що виходить за межі життя батьків, не може бути замінений простим технологічним втручанням... Скоріше, завдання вченого — дослідити причини чоловічого та жіночого безпліддя, щоб запобігти цій ситуації страждань у подружжя, яке прагне знайти в своїй дитині підтвердження і звершення своєї взаємної самовіддачі. [Папа Іван Павло II, Папській академії на все життя, 21 лютого 2004 р.]
