M.5 Як я можу жити у Вірі під час бойових дій/ під час їх розгортання? Як я можу допомогти невіруючим? Чи нормальними є сльози під час небезпеки чи горя?
Навіть протягом військової місії чи бою ви можете жити відповідно до свого покликання, свого життя з Богом. Незважаючи на голод, втому і страх, ви не залишаєтесь на самоті: Бог завжди з вами. Це може допомогти вам у заспокоєнні себе та інших. Не від вас залежить, чи інші навернуться, лише Бог може змінити їхнє серце. Найкраще допоможете іншим, якщо будете проживати своє життя як вірний Християнин. Коли ви постійно навчаєтесь, як ставати кращим Християнином, тоді ви щодня стаєте кращим свідком Ісуса [>M.9-M.10].
Іноді добре приховати власні почуття і сльози, бо спочатку потрібно зробити щось більш важливе. Але як тільки це закінчиться, не бійтеся висловити свої почуття через сльози, це цілком природньо. Навіть Ісус іноді плакав (Ів. 11:35; Лук. 19:41)
Що говорить Ісус про відсутність насильства?
Ісус дуже високо цінить дії, які не вимагають насильства. Своїм учням він наказує: «Не противіться злу. А якщо хтось ударить вас по правій щоці, підставте йому й другу» (Мт 5, 39). Він докоряє Петру, який хоче захищати його силою: «Постав свій меч у піхви» (Ів. 18, 11). Ісус не закликає своїх учнів брати зброю. Він мовчить перед Пилатом. Його дорога — бути жертовним, йти на Хрест, за допомогою любові відкупити світ і благословити миротворців. Тому Церква також поважає людей, які з міркувань совісті відмовляються брати участь у збройній службі, але служать суспільству якимось іншим чином [Молкат 397].
«Populorum Progressio Папи Павла VI… впровадило поняття цілісного людського розвитку і запропонувало його як «нову назву для миру»… «розвиток не може обмежуватись виключно економічним зростанням. Щоб зберегти автентичність, він повинен мати цілісний вимір і сприяти розвитку кожної людини у ширшому розумінні» (№ 14). Отже, нам потрібно відмовитись від марнотратства і піклуватися про окремих людей, а також тих, хто стикається із складними і болісними ситуаціями, намагаючись віддавати перевагу солідарності, а не егоїстичним і випадковим інтересам. Це також передбачає інтеграцію індивідуального та соціального вимірів шляхом застосування принципу субсидіарності, заохочення до участі всіх - як окремих людей і цілих соціальних груп. Також існує потреба у допомозі людям зрозуміти нерозривну єдність душі й тіла, молитви та дії» [Папа Франциск, для Симпозіуму на тему інтегрального роззброєння, 10 листопада 2017 р.].