M.2 Як це бути Християном у Збройних Силах. Чи Католики є кращими солдатами?
Біблія нас вчить «Не вбивай» (Ex 20:13). Але ж Християни постійно потрапляють на військову службу..! Кращим перекладом у даній ситуації тексту з Біблії буде «Не будь вбивцею» [>4.9]. Тому що в екстремальних випадках використання летальної зброї є прийнятним з точки зору оборони – наскільки це відповідатиме загрозі і буде служити захисту слабших та вразливіших [>4.43]. Це абсолютно християнська поведінка – захист того, хто в потребі [>4.45] Життя для Бога є безмежно цінне [> 4.26] і воно потребує захисту.
Допоки не досягнений довготривалий світовий мир, деякі Християни беруть в руки мечі, щоб відбиватись від диявола і нести мир. Але водночас вони роблять це з біллю у своєму серці. Як говорив святий Іван Павло ІІ – війни не завжди є неминучою, але це завжди поразка для людяності [>M.10]. Християнин буде добрим солдатом тоді, коли в кожній дії, яку він виконує, буде захист, прославлення Божої любові, справедливість, надійність, вірогідність і безкорисливість.
Чому треба поважати людське життя?
Людське життя треба поважати, бо воно святе. Від самого свого початку людське життя містить творчу дію Бога. Воно назавжди залишається в особливих стосунках із Творцем, який є її єдиною метою. Ніхто не має права знищувати невинних людей. Це серйозно суперечить людській гідності та святості Творця. «Не вбивай невинних і праведних» (Вих. 23:7) [ККЦ 466]
Чому не можна позбавляти життя себе або інших?
Лише Бог є Господом життя і смерті. Ніхто не може вбивати іншу людину, крім випадків законної самооборони себе чи інших. Напад на життя це святотатство, вчинене проти Бога. Життя людини священне. Воно належить Богові, це Його власність. Навіть наше власне життя нам лише довірене. Бог дав нам дар життя і лише Він може його у нас забрати. Дослівний переклад з Книги Виходу говорить: «Не будеш вбивцею» (Вих. 20:13) [Молкат 378].
Які посягання на людське життя забороняє П’ята Заповідь?
Вбивство та співучасть у вбивстві заборонені. Вбивати беззбройних мирних жителів під час війни Біблія забороняє. Аборт з моменту зачаття заборонений. Заборонені самогубство, самоскалічення та поведінка, спрямована на самознищення. Евтаназія — вбивство людей з інвалідністю, хворих і вмираючих — також заборонені. У сьогоднішній час люди часто намагаються обійти П’яту заповідь з нібито гуманниї причин. Ані евтаназія, ані аборт не є гуманними рішеннями. Церква абсолютно чітко займає позицію у цих питаннях. Той, хто допомагає робити аборт, змушує жінку зробити аборт або просто радить їй це зробити, автоматично відлучається від Церкви. Він вчиняє злочин проти людського життя. Якщо психологічно хвора людина вчиняє самогубство, відповідальність за вбивства часто зменшується, а в багатьох випадках повністю анулюється [Молкат 379].
Чому законний захист не перечить повазі до людського життя?
Тому що, обираючи законний захист, людина зберігає право на життя (власне право на життя, або іншої людини) і не вибирає чи планує вбивства. Справді, для особи, відповідальної за життя інших, законна оборона може бути не тільки правом, але й серйозним обов’язком. Але лише за умови відсутності диспропорції при застосуванні сили [ККЦ 467]. imate defence can be not only a right but a grave duty, provided only that disproportionate force is not used [CCCC 467].
Чому вбивство є допустимим у випадку законної самооборони?
Хтось, хто посягає на життя інших, може і має бути зупинений, навіть, якщо необхідно при цьому вбити самого нападника. Законний захист від агресії - це не тільки право. Для того, хто відповідальний за життя інших, це може бути навіть обов'язком. Але законна оборона не повинна базуватись на неправильних чи невідповідно жорстких методах [Молкат 380].
Дозволений захист. Що це таке?
Заборона на вбивство інших не скасовує можливість несправедливого агресора заподіяти шкоду іншим людям. Законна оборона є серйозним обов’язком для кожного, хто відповідає за життя інших або опікується про загальне благо [ККЦ 2321].
«Завданням правоохоронних органів — військових та поліцейських — є забезпечення безпечного середовища, у якому кожен громадянин може жити в мирі та спокої. [Будьте у ваших сім’ях, у різних сферах своєї діяльності, знаряддям примирення, будівничими мостів єднання і сіячами миру.] Справді, ви покликані не лише для запобігання конфліктам, управляння ними і їх завершення, але й до сприяння будівництву порядку, заснованого на правді, справедливості, любові і на свободі, відповідно до визначення миру, яке можемо прочитати у енцикліці святого Івана XXIII Pacem in Terris (nn. 18 ff.)” [Папа Франциск, публічна аудієнція 30 квітня 2016 р.]
