2.33 Що відбулося на початку епохи Відродження?
У тринадцятому та чотирнадцятому століттях було багато плутанини щодо особи справжнього Папи, оскільки кілька людей одночасно стверджували, що є Папами. До 1417 року всі сторони визнали Мартина V єдиним справжнім Папою.
Папи почали накопичувати все більше багатства і жити світським життям. Через ці проблеми Церква вкрай потребувала відновлення уваги до правдивого наслідування Ісуса, що й відбулося в невеликих масштабах. Проте в епоху Відродження часто в центрі уваги замість Бога ставала людська особа. На жаль, це іноді відбивалося і на керівництві Церкви.
[Вчений-теолог] Дунс Скот відсторонився від Парижа після серйозної суперечки між королем Філіпом IV Прекрасним і Папою Боніфацієм VIII, відмовившись підписати документ проти Верховного понтифіка, про що король просив усіх релігійних діячів, і віддав перевагу добровільному вигнанню... Ця подія змушує згадати, як часто в історії Церкви віруючі стикалися з ворожістю і навіть зазнавали переслідувань за вірність і відданість Христу, Церкві і Папі. Ми всі з захопленням дивимося на цих християн, які навчають нас цінувати як дорогоцінне благо віру в Христа і спілкування з Наступником Петра, а отже, і зі вселенською Церквою. Однак дружні стосунки між королем Франції та наступником Боніфація VIII були невдовзі відновлені, і в 1305 році Дунс Скот зміг повернутися до Парижа, щоб читати лекції з теології. [Папа Бенедикт XVI, загальна аудієнція, 7 липня 2010 р.]
